Любі жінки, колеги, подруги!
І знову наше жіноче свято під час війни… Скільки горя, сліз, суму принесла вона кожному. Але ми не скорилися, «від сльози відродилися … українками ж ми народилися».
Тож бажаю вам, незламні українки, бути завжди усміхненими, привабливими, незрівнянними, не дивлячись ні на що! Це ж про кожну українську жінку:
«Стою на краю прірви і молюся
І сум, і віра, і надія в серці
А ти чекаєш що я похитнуся?
Ні! Схилилась тільки зав’язати берці
(Людмила Максималюк)
Нехай це жіноче свято буде останнє … в берцях. Всі наступні, після Перемоги - у вишуканих сукнях і стильному взутті. Так буде!!!
З повагою
Директор Запорізького ОЦЗ
Ірина ДУДНІК
https://www.facebook.com/100064600485098/videos/721762823018885