Юлія Макарук — з Черкас, Іван Монько — із Запоріжжя. Разом вони — колишні військовослужбовці 115 окремої механізованої бригади ЗСУ. Жінка зустріла повномасштабне вторгнення за кордоном, та вже за декілька днів повернулася до України. Вдома на Юлію чекали троє синів та чоловік. Нині — жінка вдова: її обранець помер під час проходження військово-лікарської комісії.
У зв'язку з пораненнями Юлію перевели в управління бригади, згодом туди ж приставили Івана — водія та інженера безпеки дорожнього руху. Там пара і познайомилася рік тому:
"Під час служби виконували задачі, в основному це було — евакуація пошкодженої техніки, розвідка. Виїхали, подивилися, розглянули чи є можливість евакуювати техніку, якщо немає можливості, але техніка потрібна, то треба було її там розбирати", — розповів Іван.
Цьогоріч Юлію звільнили у резерв через численні травми, Івану довелося звільнитися зі служби через хворобу тата. Півтора місяця цивільного життя вони роздумували, чим будуть займатися. Обрати допоміг випадок:
"8 березня ми поїхали мамам купляти квіти. Ми були дуже здивовані, що квіти дуже дорогі. Почали моніторити та цікавитися вартістю квітів в закупці. Ми знайшли гарних постачальників. Ми вирішили ризикнути й почали працювати в цьому напрямку", — поділилася Юлія.
Три місяці Юлія та Іван облаштовували магазин: ремонтували приміщення, закуповували необхідну техніку, сировину та власне квітки. Для цього витратили власних 500 тисяч гривень та 250 тисяч грантових коштів:
"Тут просто був бетон та плитка, все більш нічого. Грант нам надав Державний центр зайнятості. Подавалися ми на 250 тисяч для закупівлі сировини, меблів, тому, що камера, вона вже є, ми вже робили зміни. Для того, щоб можна було обслуговувати, щоб був термінал, касовий апарат", — зазначила Юлія.
Зараз військові продають рослини з Нідерландів, Еквадору та України. Для військовослужбовців — діє знижка у 10%, а саме приміщення прикрашене шевронами — як нагадування про війну:
"Таким чином хочемо показати, що не треба боятися навіть в прифронтовому місті відкривати власну справу. Ми хочемо нашим хлопцям, військовим, які до нас заходять показати про те, що після служби можна себе знайти. Це дуже важливо і це треба робити для того, щоб не замкнутися. Завдяки цій крамниці ми не замкнулися на війні. У нас не вистачало часу занурюватися знову в ті думки".
матеріал: Суспільне.Запоріжжя 14.08.2024 https://zp.suspilne.media/
Власна справа для ветеранів та членів іх сімей
Все про гранти https://www.dcz.gov.ua/people/ubd