У житті кожної дитини існує чимало ключових етапів: адаптація в дитячому садку, школі, становлення власної особистості, усвідомлення свого місця в сучасному суспільстві. Поряд з цим можна назвати факт професійного самовизначення. Саме від того в який навчальний заклад піде ваша дитина, яку спеціальність вона обере, залежить його подальша кар'єра. Батьки часто приділяють увагу вивченню ринку праці: які професії найбільш затребувані на даний момент, які спеціальності принесуть більший дохід.  Але разом з тим важливо приділяти увагу здібностям і бажанням вашої дитини. Можливо, вона може стати прекрасним музикантом, художником, журналістом, або перекладачем. Тоді буде помилкою вчиться на факультетах технічної спрямованості. Саме в цей момент в учнів часто виникає конфлікт між бажанням отримати ту чи іншу спеціальність і рівнем самооцінки, яка часто не збігається з дійсним рівнем психологічних можливостей підлітка, фінансовими можливостями сім'ї. Тому досить значна частина дітей не готова до вибору професії , хоча і має високий рівень домагань.

Поради батькам щодо свідомого обрання професії дітьми

  1. Спостерігайте за інтересами, здібностями, темпераментом, особливостями пам'яті, уяви дитини. Прислухайтесь до її відчуттів, бажань.

  2. Створіть у дитини якнайширше уявлення про світ професій

  3. З метою виявлення професійних інтересів, схильностей та здібностей дитини, скористайтесь послугами профдіагностичного тестування

  4. Проаналізувавши інформацію, допоможіть дитині визначитись з професійним напрямком або кількома професіями, які подобаються

  5. Допоможіть дитині відшукати якнайбільше інформації про ці напрямки, професії – поспілкуйтесь з людьми, які працюють в цих сферах. Визначте, який функціонал потрібно виконувати; якими знаннями, уміннями, навичками та професійно важливими якостями потрібно володіти для зайняття цими видами діяльності.

  6. Запропонуйте дитині сформувати план професійного становлення, де вона зазначить «переваги» та «складнощі» здійснення такого виду діяльності і порівняє отриману інформацію з власними очікуваннями.

  7. Допоможіть дитині сформувати і розвинути навички, які знадобляться у будь-якій професії та будуть корисними завжди, незалежно від того, як швидко вимоги професій змінюватимуться під впливом розвитку технологій, а саме: соціальні навички:

  • комунікація – розвиток навичок міжособистісного спілкування; мистецтво ведення переговорів; уміння працювати в команді; емоційний інтелект – розуміння власних емоцій та емоцій інших людей і управління ними; вміння навчатись новому; емпатія (співпереживання);

  • громадська активність;

  • управління фінансовими, матеріальними, людськими ресурсами, у тому числі уміння ефективно розпоряджатися власним часом (тайм-менеджмент)

  • гнучкість та адаптивність – здатність пристосовуватись до нових обставин і умов

  • уміння вирішувати проблемні ситуації

  • креативність (творчість)

  • вміння відшуковувати і аналізувати нову інформацію (критичне мислення)

  • стресостійкість – здатність адекватно сприймати складні, напружені ситуації, простояти стресовим впливам.

Головне для батьків - віддавати собі звіт в тому, що вони лише допомагають підлітку  визначитися, а зовсім не визначаються замість нього. Допомагають - тому що більшість дітей в 14-16 років ще психологічно не готові зробити вибір самостійно, більш того, значна частина відчуває страх перед необхідністю прийняття рішення. За довгі роки навчання в школі їм пропонували в основному готові рішення, все було відомо наперед і визначено розкладами і навчальними планами. І розгубленість підлітка, коли йому раптом пропонують визначитися в такому архіважливому питанні, цілком зрозуміло. Так, що навряд батькам варто розраховувати на повну самостійність дитини у виборі професії. Підліток підсвідомо чекає ради від старших, навіть якщо прямо він про це не говорить. З іншого боку, не можна повністю знімати з нього відповідальність за який чинить вибір. Важливо, щоб у нього склалося відчуття, що це він так вирішив. Адже якщо підлітку здається, що професію він обрав не сам, то і вчиться він не для себе, сприймаючи навчання як нудний і обтяжливий обов'язок.